| Меню сайта |
| ВПО "РУБЕЖ" |
 |
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
| Форма входа |
Главная » 2019 » Март » 24 » Балканський кордон, або уроки НАТО для слов'ян
13:57 Балканський кордон, або уроки НАТО для слов'ян | |
 4 квітня 1949 року з метою «захисту Європи від радянського впливу» був заснований Північноатлантичний Альянс (НАТО), який на момент створення включав в себе 12 країн: США, Канада, Ісландія, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Італія та Португалія. На сьогоднішній день цей військово-політичний блок об'єднує більшість країн Європи, США і Канаду. Головну роль в НАТО виконує Америка, що дозволяє їй маніпулювати союзниками і використовувати Альянс з більшою вигодою особисто для США. Однак верховенство над союзними країнами може бути організовано і збережено протягом тривалого періоду тільки в тому випадку, якщо вони об'єднані, а вони можуть бути об'єднані тільки постійним наявністю зовнішньої загрози. Раніше роль в якості основної загрози безпеці США і блоку НАТО виконував Радянський Союз, тепер його місце зайняла Росія. Характерною рисою зовнішньої політики Америки, а відповідно і повністю підконтрольного їй Північноатлантичного Альянсу, стало створення умов, що нівелюють будь-які спроби зайняти головне положення в світі. Основними критеріями, які служать обґрунтуванням для тиску або навіть військового втручання Сполучених Штатів, є: - наявність або володіння ядерною зброєю і звинувачення в її поширенні, - зв'язки з ворогами Америки, - режим диктатури в країні. Саме ці доводи озвучуються в якості можливої загрози безпеці і переконання громадськості. Подібне можна спостерігати на прикладі Югославії, як однієї з жертв агресії США і НАТО. На початку весни 1999 року в порушення Статуту ООН, Північноатлантичний Альянс ініціював початок операції «Союзницька сила», в ході якої тільки на першому етапі було використано 460 бойових літаків, а до кінця операції їх кількість збільшилася більш ніж в 2,5 рази. Чисельність сухопутного угруповання Альянсу становила 10 тис. осіб з важкою бронетехнікою і оперативно-тактичними ракетами на озброєнні. Військово-морське угруповання протягом першого місяця було збільшено до 50 кораблів, оснащених крилатими ракетами морського базування і 100 літаками палубної авіації, а потім збільшено ще в кілька разів. Всього в операції «Союзницька сила» брало участь 927 літаків і 55 кораблів. Війська НАТО обслуговувалися потужним угрупованням космічних засобів. Сухопутні війська Югославії на момент початку агресії НАТО налічували 90 тисяч осіб і близько 16 тисяч осіб поліції і сил безпеки. Югославська армія мала до 200 бойових літаків, близько 150 ЗРК з обмеженими бойовими можливостями. В ході першого етапу операції були зруйновані нафтова промисловість Югославії, 40% танкової та автомобільної промисловості, 50% індустрії боєприпасів, 40% нафтосховищ, 100% стратегічних мостів через Дунай. Загалом за час проведення операції було скоєно 38 тисяч бойових вильотів, скинуто понад 20 тисяч бомб і керованих ракет, застосовано близько 1000 крилатих ракет повітряного базування, а також 37 тисяч уранових снарядів, в результаті вибухів яких над Югославією було розпорошено 23 тонни збідненого урану-238. В результаті бомбардувань загинуло не менше 2000 мирних жителів, поранено понад 7000 чоловік, знищено та пошкоджено 82 мосту, 48 медичних об'єктів, 422 освітніх закладів, понад 750 тисяч жителів Югославії стали біженцями, без необхідних умов життя залишилося 2,5 млн. чоловік. Матеріальний збиток від агресії НАТО склав більше 100 млрд. доларів. Не менш важливою складовою операції була інформаційна війна. Вона включала в себе вплив на інформаційні системи Югославії в цілях руйнування інформаційних джерел, підриву системи бойового управління та інформаційної ізоляції військ, так і місцевого населення. Знищення теле-і радіоцентрів розчищало інформаційний простір для мовлення станції "Голос Америки". З плином часу США і НАТО все більше переконувалися в падінні ефективності силового методу досягнення глобального домінування, що призвело до переосмислення способів стратегічного протистояння і переходу до так званого гібридного методу ведення війни. Це не означає відмову від використання військової сили, мова йде про більш повне використання всього розмаїття засобів і способів боротьби, про комплексному впливі дипломатичних, фінансово-економічних та інформаційно-психологічних засобів. При цьому можливість застосування військової сили не тільки зберігається, але і системно нарощується в якості вирішального аргументу. Стратегія гібридної війни націлена на виснаження країни-жертви і передбачає широкий спектр дій, що включають, використання військових і іррегулярних формувань одночасно з проведенням в рамках єдиного задуму операцій з хаотизації адміністративно-політичної, фінансово-економічної, культурно-світоглядної сфери, підриву військової безпеки. В останні роки все більш широке поширення набуває боротьба в кібернетичному просторі. Інструментом гібридної війни є гібридні загрози, які на відміну від інших видів загроз, є рукотворними і орієнтуються строго на вибраний об'єкт впливу (конкретну країну та її вразливості), мають чітко визначений формат, заздалегідь поставлену кінцеву мету і є ядром стратегічного задуму операції. Гібридна війна проти Росії ведеться протягом тривалого часу і спрямована на підрив економічного і військового потенціалу держави, руйнування системи управління, порушення зв'язків з союзниками і партнерами, зрив планів сталого розвитку. Одним з найяскравіших прикладів останніх років можна назвати Україну, де США і НАТО в 2014 році організували державний переворот, а потім спровокували громадянську війну, яка забрала тисячі життів, різко посилила геополітичне протистояння па південному сході Європи і послужила приводом для введення санкцій проти РФ. На сьогоднішній день весь зовнішній курс політики Америки спрямований на придушення впливу держав, які прагнуть протистояти гегемонізму США і НАТО. Без спільного адекватної відповіді на агресивну експансію впливу Сполучених Штатів у світі незабаром може залишитися тільки один голос, що диктує свою волю всім іншим державам. 21 березня, на відкритті в Белграді Четвертої Міжнародної конференції «Белградський стратегічний діалог», яка цього разу присвячена двадцятиріччю бомбардування Союзної республіки Югославія, президент Сербії Олександр Вучич заявив, що бомбардування 24 березня - 10 червня 1999 року, які призвели до тисяч жертв серед військових та цивільного населення, включаючи дітей, і до величезного матеріального збитку, є агресією Північноатлантичного альянсу проти Сербії, так як були вчинені без дозволу Ради безпеки ООН. Це може послужити відмінним початком для спільної співпраці Росії і Сербії, і, можливо, деяких інших зацікавлених держав. На конференції у Белграді присвяченій двадцятиріччю бомбардування Союзної республіки Югославія, прозвучала доповідь генерал-полковника Шевцова (саме на його доповіді заснована дана стаття), в якому висвітлювалися факти викриття інформаційних кампаній НАТО і закріплення конфронтаційного курсу Альянсу щодо Росії. Також він не обійшов увагою факти несумлінного виконання США і їх союзниками договорів про безпеку, схильність Америки до вирішення конфліктів силовим методом і дії блоку НАТО на чолі зі Сполученими Штатами в Україні, які заганяють країну в залежність від Альянсу. Підсумок дій США і НАТО в Україні дозволяє провести аналогії з Сербією, де країну точно так само розколювали на ворогуючі між собою народи. Таким чином, можна зробити висновок, що зовнішня політика США і НАТО є деструктивною і спрямована не тільки розширення ареалу впливу, але і на цілеспрямоване викорінення слов'янських народів, як головного конкурента на світовій арені. Поки ще не пізно варто задуматися, ми цього хочемо? Нам це треба? | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
| Календарь |
| Друзья сайта |
 |
| Наша кнопка |
Код банера |
